Фітільов Микола Григорович, більш відомий у літературному середовищі за псевдонімом Хвильовий Микола – український письменник, публіцист, один із засновників вітчизняної пореволюційної прози.
Був народжений 13 грудня 1893 року у містечку Тростянець, що наразі знаходиться на території Сумської області. Освіту отримав спочатку у сільській школі, а згодом – в гімназії м. Богодухів, однак останню так і не закінчив через революційні події на теренах України. У підлітковому віці вже самостійно заробляв собі на життя: працював слюсарем на Донбасі. У роки Першої світової війни брав активну участь у військових зіткненнях, а під час революції – як прибічник більшовизму, очолював повстанський загін на Харківщині. Починаючи з 1921 р. живе у м. Харків: бере участь у засіданнях відомих літературних угруповань (ВАПЛІТЕ, «Гарт», «Пролітфронт» тощо), пише твори. Публічно відстоював позицію щодо необхідності «українізації» та виступав проти русифікаційної політики радянської влади, через що з 1928 р. був підданий пильному поліцейському нагляду. Після тривалого перебування за кордоном, М. Хвильовий повернувся до України і побачив трагічні наслідки Голодомору 1932-1933 рр. Моральні страждання та співчуття до рідного народу, заборона творчої діяльності, а також політичні репресії щодо його товаришів-письменників – чинники, що обумовили його рішення піти з життя. 13 травня 1933 року, нажавши на курок револьверу, закінчив життя самогубством.
Найвідомішими творами літератора є оповідання «Я (Романтика)», «Вальдшнепи», памфлети «Україна чи Малоросія?», «Думки про течії», вірші «Тіні», «Голод» тощо.