Липа Іван Львович (24 лютого 1865 р. – 13 листопада 1923 р.) – вітчизняний письменник, громадський діяч і політик.

Народився у м. Керч на Кримському півострові у родині спадкових козаків. Спочатку, юнак навчався у народній школі, що діяла при місцевій грецькій церкві, а вже в 1888 р. став випускником Керченської гімназії. В тому ж році хлопець був зарахований до Харківського університету, де вивчав медицину для майбутньої лікарської професії. Разом із письменниками-початківцями (Б. Грінченко, М. Міхновським тощо) став засновником та лідером таємного угруповання «Братство тарасівців», діяльність якого була безпосередньо спрямована на розповсюдження серед народу ідей національного визволення. Через таку «антидержавну» поведінку, літератор був арештований та ув’язнений майже на рік. Після визволення, він оселився в м. Одеса, де займався лікарською практикою, а з 1917 р. став там Українським комісаром. За часів УНР займав відповідальну посаду міністра віросповідань в уряді. Через важку онкологічну хворобу шлунку, пішов з життя у 58-річному віці у м. Винники поблизу Львова.

Липа І. відомий за такими творами, як новели «Утома», «Кара», а також віршами, зібраними у книгах «Тридцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов» тощо.

Твори

  • Близнята

    казка
  • Брехайло та Помагайло

    казка
  • Живі свідки

  • Збірка

    збірка

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар