Самчук Улас Олексійович (7 лютого 1905 р. — 9 липня 1987 р.) – талановитий вітчизняний письменник, публіцист, журналіст, громадський діяч.

Уродженець с. Дермань, що розташоване на землях сучасної Рівненщини. Завдяки його батькам – заможним селянам, хлопець отримав належну освіту: від чотирьохкласної початкової школи рідного села до української приватної гімназії в Кременці. У 1925 р. юнак був призваний на службу до польського війська, однак згодом він дезертирував, виїхавши до Німеччини. Саме там він став слухачем одного з найпрестижніших навчальних закладів країни – Бреславського університету. Наступні десять років У. Самчук живе у Чехословаччині, а в 1941 р. повертається на Батьківщину для участі в ОУН. У повоєнні роки літератор знов вдається до еміграції: спочатку до Німеччини, а згодом – до Канади. Пішов з життя у Торонто на 83-му році життя.

Справжнім шедевром у творчості У. Самчука стала трилогія «Волинь», в якій автор розмірковує щодо місця України серед країн світу, її національного та культурного розвитку, шляхів державотворення. Крім того, автор відомий і за такими творами, як «Гори говорять», «Шумлять жорна», «П’ять по дванадцятій» та ін.

Коментарі

Кількість коментарів: 3
Ірина:
12.11.2015 15:45

Вперше познайомилася з автором, коли його твір “Куди тече та річка” вивчав у школі мій син. Ми разом слухали аудіоверсю – дуже сподобалось.

Анастасія:
15.03.2015 22:42

Коментар до твору “Кулак”:
Такий потужний роман про українського “куркуля”, а насправді просто Господаря на своїй землі. Маловідомий, мені він до рук трапив випадково, але ні разу не пошкодувала, бо читається залпом, на одному диханні. І чесно, поки нічого подібного не зустрічала – якийсь контрастний на фоні такого поширеного “стогнання і жаління”…

Гість:
30.01.2015 22:46

Коментар до твору “На твердій землі”:
Роман про кохання й про життя. Досі не читала нічого подібного. Захват від героїв, сюжету, чудової украінської лексики. Такі різні відчуття упродовж читання, нелюбов, симпатія, співчуття. Така щира, життєва історія, яка не закінчилася після останнього слова книги, яка досі триває. Такі сильні враження від прочитанного, як у дитинстві.

Відповісти ІринаСкасувати відповідь