Сковорода Григорій Савич – легендарний український філософ-мандрівник, педагог-просвітитель, поет.

Уродженець полтавського містечка Чорнухи. З’явився на світ 22 листопада 1722 року у збіднілій козацькій родині. Навчання розпочав у сільській школі, а з 1734 року – став студентом Києво-Могилянської академії. Саме там він вивчив з десяток мов, ознайомився із літературними надбаннями різних часів. У 1741 р. хлопець був відібраний до придворної капели у Петербурзі, де співав майже три роки, а після – подорожує містами Європи у складі царської місії. Повернувшись до України, філософ вдається до викладацької діяльності, перекладає праці зарубіжних мислителів та пише власні вірші. У 70-х рр. Г. Сковорода вступає у численні конфлікти із владою. Це спонукає його почати «нове» життя – у мандрівках. Близько тридцяти років він блукав селами України, збираючи фольклор та ділився своїми думками з простим народом. Смерть наздогнала письменника 9 листопада 1794 року в с. Пан-Іванівка, що на Харківщині. Там він і був похований, а на його надгробку й досі можна прочитати його легендарний вислів: «Світ ловив мене, та не впіймав…».

Твори Г. Сковороди переважно мають форму діалогів, байок або трактатів, наділених глибинною філософською суттю. Їхньою основною ідеєю є пошук сенсу людського життя, який сам автор вбачав у подвигу самопізнання. Найпопулярнішими творами філософа є «Разговор о премудрости», «Голова і тулуб», «Бджола та Шершень», «Кільце» та ін.

Твори

  • De libertate

    вірші, шкільна програма
  • Афоризми

    афоризм
    1
  • Байки Харківські

    байки, збірка
  • Вступні двері до християнської добронравності

    трактат
  • Повна академічна збірка творів

    збірка
  • Розмова П’яти Подорожніх про істинне щастя у житті

    трактат
  • Сад Божественних Пісень (збірка)

    вірші, збірка
  • Філософські трактати

    трактат

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар