Свидницький Анатолій Патрикійович (справжнє прізвище – Петриченко) – український письменник, знавець фольклора, громадський діяч.
Народився у 1834 році в сім’ї священика на Поділлі. У 1843 р. став учнем Крутянської духовної школи. По її закінченню приймає рішення піти по стопах свого батька, тому вступає до духовної семінарії. Однак, зрозумівши, що вибрав невірний шлях, кидає навчальний заклад та прямує до Києва, де був зарахований до університету за спеціальністю “філологія”. З 1860 р. здійснює трудову діяльність: спочатку вчителює, а згодом – стає чиновником у Козелецькому земстві. Через згубну пристрасть до вживання алкоголю, митець був вимушений піти у відставку. Оселившись в Києві, він займає посаду архіваріуса у Київському університеті. В цей період розпочинає й активне суспільне життя: бере безпосередню участь в засіданнях таємного гуртка, основною метою якого було повалення царського режиму. Помер літератор 18 липня 1871 р. у Києві.
На жаль, за життя видатного письменника, його твори не друкувалися. Лиш майже через 40 років, завдяки І. Франку, світ почув про А. Свидницького як про автора таких творів: «Коли хочеш нам добра», «В полі доля стояла», «Вже більш літ двісті» тощо.