Найкращий роман десятиріччя – короноване слово, яке вразило літературну Україну!

У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, – і виринають десь із глибини пам’яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Коментарі

Кількість коментарів: 16
Світлана:
10.10.2016 00:32

Такі твори повинні бути в програмі української літератури старших класів. Аби не чути від “викладачів”, як то було у моєї доньки в коледжі, що буцімто “сучасної української літератури не існує”.

Гість:
08.10.2016 11:53

Спасибі Володимиру Лису за чудовий твір. Зачарована прочитаним. Шкода, що в інших країнах в оригіналі не зможуть прочитати цей твір, оскільки перекласти його просто неможливо. Твір чудовий.

Степан:
01.10.2016 02:10

Це – талановито описані штрихи нарису життя сімей, родин і роду на тлі української історії буремного 20-го й початку 21-го століть. Браво!!!

Наталія Щур:
25.05.2016 09:48

Ніколи не думала, що столітнє життя поліського діда Якова Меха може так захопити! Його дитинство, юність, дві неймовірні любові, жовнірство, радянська піхота… Це ще й 100 років історії України з усіма перипетіями буремного ХХ століття. Для дослідників поліської говірки – клондайк! Дуже раджу почитати!

Анна:
23.04.2016 20:24

Дуже сподобалось. Книга читається легко, на одному диханні. Раджу почитати

Наталія:
11.04.2016 16:22

Чудовий твір!Неможливо відірватись від читання! Рекомендую всім!

Галина:
01.04.2016 22:28

Дякую автору. Це книги, які читаєш та не можеш відірватися. А душа болить за багатостраждальний український народ.

Оксана:
28.03.2016 19:26

Прочитала на одному подиху, відкинувши всі справи… Захоплює, затягує у вир почуттів та емоцій. Правда, “Соло для Соломії” сподобалось ще більше! Дивуюся, як чоловік настільки тонко відчув жіночу сутність… Раджу книги цього автора тим, хто прагне вдумливого ставлення до життя.

Любов Олійник:
07.02.2016 02:51

Чудово.наче життя прожила.

Світлана:
12.11.2015 12:06

Читала і не могла відірватись. Наче сама проживала кожен день героя. Чекаю нових творів.

Ірина:
10.11.2015 13:03

Соло для Соломії та Століття Якова хочеться перечитувати. Ці романи просто необхідно мати в своїй бібліотеці!

Людмила:
09.11.2015 12:34

Пане Володимире, вкотре вельми дзенькую за ваші книги, за вашу говірку. Звідкіля ви черпаєте свої сюжети. Мабуть з розповідей батьків та знайомих. Одна за моїх прабабці прожила 98 років, була ровесницею ХХ сторіччя. І її життя були наповнене і просякнуте подіями минулого віку. Для багатьох країн ХХ століття стало переламним в їх історичному розвитку. Але стільки всього скільки пережив багатостражданний народ України, мабуть не пережила не одна нація. Скільки війн прокотилося її землі, чоботи скількох армій топтали її квітучу і родючу землю, скількох людей було вбито, зтерто з лиця землі, скількох було знищено в концтаборах фашистів та в бараках Сибіру совєтів. Перед нами розгортається доля одного чоловіка з невеличкого полісько-волинського села. Вся його життя від першого кохання і до майже сторічного ювілею. Багато чого було в його житті, у більшості горе. Втрачене перше кохання. Саме страшне кажуть люди, то ховати своїх дітей. А коли чиясь рука відбирає одночасно і дітей і кохану дружину. Як не зійти з глузду, а допомогти тим що залишились. Як дивитись у вічі тим хто згубив життя, жити разом з ними. Як можна й на далі відноситись до людей відкрито. Мені з кожним опіком на серці стає все важче і важче довіряти людям, і не тільки незнайомим. Часто тих кого давно знаєш наносять глибші рани. А Яків міг, мо’ тому, що прийшов час мудрості, а мо’ тому що не боявся втратити, бо втратив вже більше. Чи можемо ми засуджувати його за деякі вчинки, не знаю. Дуже багато спірних питань і рішень приходиться приймати кожному в своєму житті. На його руках є кров винних чи невинних. Але ж кров його дружини та дітей теж на чиїхось руках. Іноді задаю собі питання, чому люди після війни стали так сильно пити. Можливо тому, що в оковитій намагаються забути жахіття воєнних років, ті річки крові, тіла вбитих. І саме головне вбитих не тільки на полі бої, але й підступно за наказом як ворогів народу, як жертву в ім’я чогось. Як заміноване поле, яке розмінювували живими людьми… Для мене це одна за найстрашніших картин цієї книги. Століття Якова – це історія нації показана через житті однієї людини Якова Платоновича Меха, його сім’ї, та тих хто був у його житті.

Неля:
28.10.2015 09:36

КНИГА ВРАЗИЛА. ВІДКРИЛА ДЛЯ СЕБЕ ЧУДОВОГО АВТОРА.

Наташа:
21.09.2015 17:08

Цікаво написано! Одна з улюблених книг!!! Дякую автору! Наші письменники не гірші, а й кращі іноземних!!! Браво! Відірватись дуже важко від читання, рекомендую!

Світлана:
30.04.2015 22:52

Давно не читала художку. Порекомендувала однокласниця. В захопленні. Стиль, сюжет – легко і цікаво.

Анна:
25.02.2015 12:14

Открыла для себя этого писателя случайно, по чьему-то отзыву. Очень понравилась данная книга. Полностью согласна с предыдущим комментарием о книге “Соло для Соломii”.

Відповісти Любов ОлійникСкасувати відповідь