Дзеркала 

————————————————————-
А я шукав її поміж світами,
поміж людей,
поміж чужих дзеркал.
Я бачив образ, наче десь у тумані —
не знав, чи сон це,
чи це справжній дар.

І я не знав — чи правда, чи реальність,
і хто вона — я теж поки не знав.
Я бачив образи зворушливі й справжні,
і запах оксамиту відчував.

Шукав цей запах, знав його напам’ять —
ці неповторні риси, аромат,
весняні квіти з нотами полину —
залишились гірчинкою у снах.

Я між дзеркал (людей) шукав знайомі риси,
я відчував її присутність на собі.
Я бачив сни і пам’ятав обличчя,
та я не міг знайти її в земній пітьмі.

У світі, де все так банально й просто,
де всі колись «твої» — тепер чужі,
я відчував, що є вона десь точно —
моя душа. Поміж світів і снів.

І я знайду тебе. Тепер мені повір.