-Світло,камера… хоча почекайте, Вам напевно цікаво хто ми і що тут робимо?
Тож ми маємо пояснити що тут взагалі відбувається і хто ці всі люди? 
У кімнаті розміром з поверх така собі купа дивиних речей, не зрозуміло як ми всі між собою поєднані і чому тут так солодко пахне ваніллю.
У кутку щось завалилось і пролунав звук чхання.
«-Будьте здорові , Бендер»,всі повернулись у ту сторону.
«-Як завжди, мені позбирати ці завали і виправляти помилки, риюсь тут у папері і записах,хоча на моїй посаді вже майже у всіх гаджети із купою цікаво, та ми все пишемо пером як у давні часи»- продовжував бубоніти собі під ніс Бендер, «то кашляю, то тягаю, мені час у відпустку податись, та ні-двісті років назад вже мав цей досвід, чим все скінчилось, всі пам’ятають-всі все сплутали і замість спіткнутись тій мадам і впасти у руки того військового-вона пішла іншою дорогою і що? Що, нікого не зустріла. Довелось потім повертати події так, щоб вона потрапила до шпиталю робити мед сестрою, а його із легкою контузією  направити у той шпиталь, я поки це все розгріб і розмалював потрібні графіки, виміряв стрілки годинників і розробив нові можливі варіанти подій-ледь з глузду не з’їхав, тож поки прийдеться працювати, не знаю , є варіант що пришлють помічника, та чи впорається, я не довіряю це нікому, мій пра-пра дід, дід, батько-всі свої вікові ставки відпрацювали старанно, як було замислено все було втілено»… 
Бендер замислився і подивився у вікно. 
«-Намічається дощ, і це означає що всі все розуміють і Доллі-зараз буде твій вихід , тільки прошу без поліції і соціальних служб у справах дітей та молоді, мені потім важко генерувати події які б відвели їх від тебе».
Тож, ви вже певно почали здогадуватись , які дивні і чарівні події тут складаються. Події під назвою випадок, шанс. Те, чого шукають люди роками, просять , намагаються упіймати, звуть удачею, шаленим шансом на мільйон. Якби вони тільки знали, як багато для цього потрібно .
І скільки всього має зійтись у одному моменті, у одній точці на карті , що має статись або не статись. Вони кажуть що це була випадковість,та не здогадуються яким дивним чином все склалось у потрібну мить.
За вікном шуміло місто. Місто, в якому живемо ми і кожного дня ходимо по своїх справах і звичними шляхами до знайомих місць.
Піцерії і кофейні кожного ранку відчиняють свої ролети. Запах кави і травяного чаю розноситься містом. Гудуть трамваї і авто. Іноді місто застилає смог і туман. Здається що у цьому хаосі подій немає логіки-та в тому і геніальна загадка Всесвіту. Там і схований ключ ідеальної симфонії.
Тож, я хочу познайоми вас ближче, із цією компанією , щоб всі висновки ви робили самостійно, опираючись на свої відчуття.