Засвіт встали козаченьки _______________ Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися Та за свого миленького Богу помолися. Стоїть місяць над горою, Та сонця немає, Мати сина в доріженьку Сльозно проводжає. — Прощай, милий мій синочку, Та не забувайся, За чотири неділеньки Додому вертайся! — Ой рад би я, матусенько, Скоріше вернуться, Та щось кінь мій вороненький В воротях спіткнувся. Ой Бог знає, коли вернусь, У яку годину. Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Прийми ж її, матусеньку, Бо все в божій волі, Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу у полі! — Яка ж бо то, мій синочку, Година настала, Щоб чужая дитиночка За рідную стала? Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі…. * * * Віють вітри _______________ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерті не забуде… Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, Чи щаслива та билинка, Що росте на полі? Що на полі, що на пісках, Без роси, на сонці? Тяжко жити без милого І в своїй сторонці! Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, Прийди подивися. Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе З горя висихаю. До кого я пригорнуся, І хто пригoлубить, Коли тепер того нема, Який мене любить?. * * * Ой не ходи, Грицю _______________ Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки — чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала. Інша дівчина чорнобровая, Та чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля копала, В понеділок — переполоскала, Як прийшов вівторок — зілля ізварила, У середу рано Гриця отруїла. Прийшов четвер — Гриць уже помер, Прийла п’ятниця — поховали Гриця. А в суботу рано Мати дочку била: — Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла? — Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має… Нехай же Грицько нас двох не кохає! Нехай не буде ні тій, ні мені, Нехай дістанеться та й сирій землі. Така тобі, Грицю, за теє відплата — З чотирьох дощичок темненька хата….