Олександр Кониський
ДЕ ВЫ?
_______________
Браты́ — товаришѣ по долѣ, Куды́ вы дѣлись, розбрыли́сь?
Чи й вы блукаєте вь неволѣ.
И вы на муки оддали́сь?
Браты́ — това̀ришѣ озвѣтесь, Що васъ ві бдного не чуть?
Крепіться духоvь, да колітесь; Посередъ насъ великій путь.
Дорога насъ єще далека, Не швидко прійдемъ до коша̀, Тернистый путь, а йти намъ треба, Не разъ заплаче ще душа̀…..
Брати — товаришѣ дивѣтесь, Вже наше сонце по̂дняло́сь.
И древо нами насаждено.
На добро̂мъ грунтѣ приняло́сь.
МОЄ БАЖАННЯ.
_______________
Не обскурант я, що не плачу
За тим, чого нема,
Що вже минуло і мина…
Я України долю бачу.
Не в бунчуках, не в булаві, Не у гетьманській голові; Не в скарбах схованих у скрині, Не в Запорожській Україні, Не в тім, щоб вибившись на волю
З Ляхами знову воювать, Та кров славянську проливать
І заливати трупом поле, —Я даром сліз не проливаю: Славян усіх в одній семї
Побачить хочеться мені…
Ось, бачте, — я чого бажаю.
В ЯСНУ НІЧ.
_______________
В ясну ніч у садок
Вже не вийде вона,
Не пригорне мене
Не підставить чола
Під горячії губи мої!…
Не прониже мене
Її погляд палкий
І на серці на дні
Не загоїть ніхто
Превеликії рани мої.
Зрозуміла вона,
На всім світі одна,
Міг недуг і печаль
І пекельний той жаль,
Що по вік не покине мене.
Мою скорб і нудьгу
Розділяла вона,
І коханням своїм
Скільки раз, о свята,
Життя новевливала в мене!
А тепер? Ні, не жди!
Ти не прийдеш сюди…
Серце, змовкни, моє,
Старих ран не буди!
СИРОТИНА.
_______________
Не той сиротина,
Кого рід не знає,
У кого хатини
Й худоби немає;
Не той сиротина,
Хто ходить в десятці,
У кого свитина —
Вся латка на латці…
Аби була в його
Голова та руки,
Любов до народу,
Волі і науки, —
Він не сиротина,
Він родичів має:
Він краю дитина,
І край його знає.
НЕ ПРИЗИВАЙТЕ ВСУЄ БОГА.
_______________
Не призивайте всує Бога, Не призивайте ви Христа, Не оскверняйте ви святого, Животворящого хреста!
Христос учив народ любити, І за народ Христос страждав; А ви грабуєте освіту
І те, що Бог народу дав.
Христос носив вінець терновий, Святую кров свою пролив, Своєю смертію святою
Народ з неволі іскупив; А ви — народ рабом зробили, Братів за гроші продали, Народ у терніях водили, І піт, і кров його пили.
Не християни ви — іюди!
Цілуєте ви хрест святий, А хрест народові на груди
Щодня кладете ви тяжкий.
Ви гірш Юди! — той вдавився, Ви тими грішми живете, Що меньший брат для вас трудився, І брату жить не даєте!
Не призивайтеж всує Бога
Не призивайте ви Христа, Не оскверняйте ви святого
Животворящого хреста!