Бажання
_______________
Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Це було б краще. По-своєму перетворити.
А то тільки ходиш, розводячи руками.
Але хто мені заперечить перевернути світ?
Місяця стягн’уть і дати березової каші,
Зорі віддати дітям — хай граються,
Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.
Хай би одягла на себе всі оті розкоші!
Тоді б, певно, Петька покохав її,
скільки було сили.
А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,
Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!
* * *
        Місто
_______________
Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.
* * *
        Запрошення
_______________
Ви знаєте?
Прекрасний краєвид з гори Батиєвої.
Ви, певне, не були там ніколи?
Не гуляли по сніго-білому полю?
Ми вас запрошуємо —
наберіться бажання сміливого
і приходьте до нас. У нас тут доволі
весело.
Звичайно, до нас не заходять автомобілі —
Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді.
Ах, як тут гарно!
Як тут симпатично й ріжнобарвно!
Люди ми сильні, молоді, сміливі —
не боїмось нікого й бажаємо усім добра.
Коли хочете — ми не заздрим і Батиєві,
бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора.
Будьте ж такі добрі,
не дивіться, як на звірів, на нас —
довірливо й доброзичливо, захопивши “трості”, —
самі побачите, як у нас прекрас-
но — приходьте до нас у гості!
* * * 
       Я хочу
_______________
Я хочу кожний день
все слів нових
Нових нових пісень
ідей нових

Я хочу кожний час
новожиття
Горіть палать в екстазі
почуття

Нових нових пісень
і тем нових
Я хочу кожний день
років нових!
* * *
       Настрій
_______________
Зміяться змії рівнобіжно.
Навколить мла. Побіг експрес.
За ним я мчу безшумногнівно
І чуда жду з брудних небес.

Ліхтарить світло. Блещуть змії.
Зникають вогники у млі.
І сльозять тихо мої вії,
Бо мало місця на землі!
* * *
       Сосни
_______________
Є щось журливе в колиханні сосен
У дзвоннім шепоті похмурих верховіть
Блакитить небо в душу шле привіт
А на душі у мене ніч а на душі у мене осінь

Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев
Що в небо простяглись так струнно
Вони вбирають все локомотиву рев
І божий глас відгукують безшумно

Є щось журливе в сосен колиханні
Щось безнадійне шепіт верховіть
Ах я сумую тут і небу шлю привіт
Ми нещасливі боре у коханні.
* * *
      Атлантіда
_______________
Вабить мене в краї незнані далекі
В царство ледяних шпилів і червоної міди
Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка
Душу пестять образи Атлантіди
Ваблять мене підземні печери ґроти
Оази пустель безлюдних
Екваторіальний промінь злотний
Мій дух остудить.
* * *