ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА _______________ Зажурилась Україна, Бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії — у полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу . Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А в закаулку Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Проміж козаками. Ой козак до ружини, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука! * * * ТА, ОЙ, ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО _______________ Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!» Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, — Аж то військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає, — Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє. — Аж то військо та славне Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой, та ми ж думали. Що то місяць в степу, ой, зіходжає, — Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар оступає. * * * ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ _______________ Ой Морозе, да Морозенку, Ой ти славний козача! Ой за тобою, да Морозенку, Уся Україна плаче. Не так тая та й Україна, А як теє горде військо. Ой заплакала да Морозиха, Ідучи в ранці на місто. «Не плач, не плач, да Морозихо, Об сиру землю не бийся; Ой ходім з нами, з нами, козаками, Да меду — вина напийся!» «Чомусь мені, да миле браттє, Да і мед-вино не пється. Ох і десь же мій син Морозенко Да із Турчином бється». * * * МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК _______________ Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині. Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці Та вдарили з семи гармат У середу вранці. Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці... Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін По степу німому. Вертаються козаченьки Із бою додому. * * * Чи не той то Хміль _______________ Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, А все тото, вражі ляхи. На вашу біду». Ой, втікали вражі ляхи — Погубили шуби… Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки, — Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця… * * * ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ _______________ За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку — Сам гірко заплачу. Зібрав собі славних хлопців, Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього. Чи хто їде, чи хто йде, Треба їх спитати, Як не має він грошей — Треба йому дати! Зовуть мене розбійником. Кажуть — розбиваю. Ще ж нікого я не вбив. Бо й сам душу маю. З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю. Судять мене вдень і вночі, Повсяку годину, Ніде мені подітися, Я од журби гину. Аж тут їде сам владика: «А здорові, хлопці!» «Ой, довго ми вас чекали. Благослови, отче!» Чи хто їде, чи хто йде, Часто дурно ждати. Отак треба в лісі жити, Бо не маю хати. Ой, вилічив сам владика Сорок тисяч грошей. Подивився кругом себе — Все хлопці хороші. Ой, чи їде, чи хто йде, Треба його ждати. Ой, прийдеться Кармалюку Марне пропадати. Пішов би я до дітей — Красу мою знають: Аби тільки показався. То зараз впіймають. А так треба стерегтися, Треба в лісі жити. Хоч, здається, світ великий, Ніде ся подіти! Ой, прийдеться Кармалюку Марне пропадати. Бо немає пристанища. Ані свої хати. Прийшла туга до серденька, Як у світі жити? Світ великий і розкішний. Та ніде ся діти! Асесори, ісправники За мною ганяють, Більше вони людей б'ють. Як я гріхів маю. У неділю дуже рано У всі дзвони дзвонять. А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять. Нехай гонять, нехай ловлять, Нехай заганяють, Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!