Колобок _______________ Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились вже до того, що не стало у них і хліба — й їсти нічого. Дід і каже: — Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок. От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і поклала на вікні, щоб простиг. А він з вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю, та й побіг дорогою. Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик. — Колобок, — каже, — колобок, я тебе з’їм! А він каже: — Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю. — Ану, якої? — Я по коробу метений, На яйцях спечений,— Як од баби та од діда втік, Так і од тебе втечу! Та й побіг. Біжить та й біжить, — зустрічає його вовк. — Колобок, колобок, я тебе з’їм! — Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні заспіваю. — Ану, якої? — Я по коробу метений, На яйцях спечений,— Як од баби та од діда втік, Так і од тебе втечу! Та й побіг. Знову біжить та й біжить, — зустрічає його ведмідь. — Колобок, колобок, я тебе з’їм! — Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісні заспіваю. — Ану! — Я по коробу метений. На яйцях спечений,— Як од баби та од діда втік, Так і од тебе втечу! Та й маху! Біжить та й біжить, зустрічається з лисичкою. — Колобок, колобок, я тебе з’їм! — Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні заспіваю. — Ану, якої? — Я по коробу метений, На яйцях спечений,— Як од баби та од діда втік. Так і од тебе втечу! — Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мені чутніше було. От він і сів та й давай співати: — Я по коробу метений, На яйцях спечений… А лисичка його — гам! Та й проковтнула.