Вухналь Юрій КОРІНЬ ЗЛА _______________ Почалася перевиборна кампанія, і селькор Червона Швайка вирішив написати дописа до газети. «Таким не місце у сільраді», — написав він заголовок, подумав трохи й додав: «У нашій сільраді...» Червона Швайка знову задумався, а далі усміхнувся. «Ось допис надрукують, — уявляв він, — прийде газета в село, читати всі будуть і казатимуть: «От молодець, голови не побоявся, так правду й чеше!». О, він напише, всі діла на чисту воду виведе — і про хабар напише, і про хибні вчинки, і про пияцтво, про все напише, він покаже, як головувати. Прийдуть перевибори — і провалять голову сільради. Скажуть селяни: «Нам таких не треба!» Всі будуть його поважати й дякувати. І селькор Червона Швайка вже наважився радісно продовжувати свій допис, але тут йому в голову вскочила коротка неприємна думка: «А як голову на перевиборах не провалять, а як він знову залишиться головою, що тоді?!». Селькор сів і завмер. А правда, що тоді? Пропав тоді селькор Червона Швайка на славному селькорівському фронті. Замислився Червона Швайка ще дужче. «А воно, по правді сказати, то й головувати нелегко, — подумав він, — всім не догодиш. Хіба на такій роботі не вип’єш чарчину? А про хабарі, може, брешуть, може, то й не хабарі. От про секретаря треба писнути, то дійсно шахрай, так шахрай». Селькор уже взяв знову олівця в руки, щоб викрити ганебні вчинки секретаря, та тут же знову в голові майнула неприємна думка: «А секретар кумував у голови»... Селькор кинув олівець. «Та й секретарювати не дуже-то легко, — наче виправдовувався Червона Швайка. — В такій роботі та хіба помилка не трапиться, а напиши — чоловіка образиш, авторитет його підірвеш, ворога наживеш». Червона Швайка знову замислився і згадав члена сільради Макара Кукіля, п’яницю й неробу, але знову ж таки неприємна ляклива думка нагадала селькорові: «А Кукіль сват секретареві...» Селькор підпер рукою голову й довго сидів отак, замислившись, а потім посвітлішало лице у нього, а далі засяяло. Він схопив олівця і дописав до першого рядка: «У нас у сільраді є сторож Михайло Карась...» Довго писав Червона Швайка, виписував усі провини сторожеві — й негарне поводження, й негосподарське ставлення до майна сільрадівського, й неохайність... І в кінці суворо додав: «Не місце таким людям у сільраді!» 1927 р.