Загребельний Павло Архипович (25 серпня 1924 — 3 лютого 2009) – український письменник.
Уродженець с. Солошине Полтавської області. Одразу після отримання шкільного атестату, сімнадцятирічний П. Загребельний йде на фронт добровольцем. Під час здійснення оборони Києва дістає важке поранення, внаслідок чого тривалий час проводить у шпиталі. Згодом, знову повертається до лав радянської армії, однак потрапляє у полон до фашистів, а звідти – до концтабору.
Повернувшись на Батьківщину, він вирішує вступити до Дніпропетровського університету на факультет філології, а закінчивши його – майже 15 років життя присвячує роботі журналіста, не полишаючи літературної праці. З-під його пера виходить ціла низка оповідань, в яких описано роки війни («Дума про невмирущого», «Європа 45», «Спека»), а в більш пізній період – повісті із сучасною тематикою («Учитель», «Марево», «Долина довгих снів» тощо).
Останні роки життя, П. Загребельний активно бере участь у розвитку культури в державі: перебуває на посаді секретаря Спілки письменників України, обирається в різні роки депутатом до парламентів СРСР та УРСР. Отримав почесне звання Героя України.
Після тривалого захворювання на туберкульоз, помер на 86-му році життя.
Коментар до твору “Дума про невмирущого”:
пам’ятаю цей твір зі школи. фактичні деталі стерлися з часом (хоча тоді перечитував декілька разів), залишилося відчуття – якась надзвичайно міцна і глибоко людяна історія. хоч і писалося за радянських часів, якось таки вдалося в основному обійти кон’юнктуру часу, мотив актуальний на всі часи.