Карманський Петро

Карманський Петро Сильвестрович (29 травня 1878 р. — 16 квітня 1956 р.) – вітчизняний поет, перекладач.

Уродженець маленького польського містечка Чесанів. Отримання освіти розпочав у гімназії Перемишля, згодом був переведений до богословської колегії Ватикану. Вже у 1907 році став випускником Львівського університету. З початком бойових дій Першої Світової війни хлопець пішов працювати в таборах для військовополонених українців, що були розташовані в Австрії та Німеччині, а пізніше – був призначений дипломатом УНР у Ватикані. З 1922 року проживав в Бразилії. До України ж П. Карманський повернувся напередодні Вітчизняної війни, під час якої займався переважно викладацькою діяльністю. Через власні «антирадянські настрої» ледве не опинився за гратами. Пішов з життя митець в 77-річному віці у Львові.

Яскравий представник вітчизняного модернізму в літературі, він став автором проникливої та чутливої лірики, мальовничої пейзажної поезії. Зокрема, П. Карманський відомий за такими збірками віршів, як «Блудні огні», «За честь і волю», «Al fresco» та ін.