Карпенко-Карий Іван ( а насправді Іван Карпович Тобілевич) – український драматург, майстер комедійного жанру, актор.
Народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівка, що на Херсонщині. Початкову освіту отримав у повітовому училищі, після чого почав працювати писарем в канцелярії міської управи, а згодом – в суді. У 1865 р. переїжджає до Росії (м. Єлісаветград), де влаштовується на службу до поліцейського управління. Саме там він спілкується з талановитими представниками мистецтва, що суттєво впливає на формування його як творчої особистості: грає в аматорських театральних виставах, пише публіцистичні статті, вступає до нелегального народовольського гуртка.
З 1884 року І. Карпенка-Карого було засуджено та направлено у вислання до Новочеркаську. Лише через три роки його буде звільнено та дозволено повернутися до України.
Найбільшу популярність серед літературної спадщини, залишеної письменником, становлять його п’єси, зокрема: «Гроші», «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Сава Чалий» тощо. Більшість з них до теперішнього часу були покладені в основу вистав на сценах провідних театрів країни.
15 вересня 1907 р. внаслідок тривалої хвороби серце літератора зупинилося у Берліні, де він перебував на лікуванні.