Олександр Іванович Копиленко народився 01 серпня 1900р. у тихому мальовничому містечку Красноград на Харківщині. 1916-го на відмінно закінчує природничий факультет місцевої вчительської семінарії, 1925-го – біофак Харківського інституту освіти.

Його перші твори з’явилися в періодиці 1917-го року, а 1923-го – побачила світ невеличка книжка, яка містила в собі три оповідання автора. Але всерйоз заговорили про нього 1925-го, коли вийшла друком збірка оповідань «Буйний хміль». Читачів і критиків привабила перш за все його здатність почуватися органічно як у сільському, так і в міському середовищі, органічне переплетіння ліричності, сентименталізму, романтизму з реалістичністю й натуралістичністю.

З часом письменник більш чітко осмислює дійсність, якій присвячує свої наступні прозові твори. Він нічого не вигадував й намагався чесно відтворювати життя. А воно крок за кроком затверджувало впевненість у трагедії, яка розколола націю, стала наслідком братовбивчої війни, виявила прірву між словом і ділом, плодила підлабузництво й бюрократизм. Найяскравішим взірцем цієї впевненості став роман «Визволення» (1929), який піддався жорсткій критиці.

Копиленко відповів на ці нападки новим романом під назвою «Народжується місто» (1932). Згодом його визнали кращим твором на виробничу тематику, й перевидавали безліч разів.

Письменник мав постійну потребу в роботі по вихованню підростаючого покоління, тому видав чимало оповідань і романів для дітей різного віку та підлітків. Навіть останнім його твором був роман для дітей «Земля велика» (1957) із життя сільської школи. Загалом ним написано понад 100 літературних творів.

О.Копиленко помер у Києві 1 грудня 1958р., але пам’ять про нього зберігається й до сьогодні. Окрім вулиць, шкіл та бібліотек, названих його ім’ям, існує премія його імені, якою відзначаються кращі дитячі письменники.

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар