Любченко Аркадій Панасович народився у с. Старий Животів Київської губернії (тепер Вінницька область) 19 березня 1899р.
У літературних колах його ім’я згадується поряд з визначними постатями Розстріляного Відродження М. Хвильовим та М. Кулішом. Він не примкнув до соцреалістичного табору, не піддався репресіям ваплітян 30-х, лишився на окупованій території під час Другої світової.
Чи не це стало причиною багаторічного забуття? Адже ні 1956, ні пізніше письменник не був реабілітований, а український читач зміг ознайомитися з його творами лише наприкінці 80-х років минулого сторіччя.
Проявив себе як майстер мініатюри. Тобто у невеличких прозових творах розкривав сутність обраної теми.
Літературна спадщина Любченка досить невелика, але всі його твори великої художньої вартості. Першу збірку оповідань було видано 1926 року, яка миттєво була піддана аналізу критиків. О. Білецький, наприклад, пророкував молодому українському прозаїкові «гарне й велике майбутнє». Перу літератора належать декілька п’єс, кіносценаріїв, багато критичних оглядів і мистецьких нарисів.
Німецьку окупацію радо зустрів у Харкові, сподіваючись на скоре визволення, але швидко розчарувався. 1943-го емігрував у Німеччину, оселився у Потсдамі. Помер 1945-го року в лікарні, не переживши шлункової операції.