Левко Лук’яненко – український політичний діяч, автор Акту про незалежність України.

Народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка на Чернігівщині.

В 1944 році був рекрутований в Радянську армію. До 1950 року служив в Австрії автомеханіком.

Під час служби Левко багато читав, у тому числі й книжки про дипломатію. Прийшов до думки, що для того, щоб вибороти щастя та незалежність для України, потрібно дійти до влади. Тому 1953 році вступив на юридичний факультет Московського університету.

Згодом зрозумів, що прямими шляхами неможливо досягти бажаної мети і направив свої сили на підпільну боротьбу з режимом. Але 21 січня 1961 року Лук’яненко разом із своїми друзями потрапив за ґрати і був засуджений до розстрілу. 72 доби Левко провів у камері смертників.

Йому пощастило. Смертний вирок було замінено на 15 років ув’язнення. Вийшов звідки Лук’яненко аж у 1976 році.

Але вести тихе життя після звільнення Левко не схотів. Одразу ж він стає співзасновником Української Гельсінської Групи, веде боротьбу з порушеннями прав ув’язнених та дискримінацією українців.

12 грудня 1977 року Лук’яненко знов потрапляє за ґрати. Повернутися в Україну йому судилося аж в 1989 році. Загалом радянська тюрма забрала 27 років життя дисидента.

В квітні 1990 року Левко Лук’яненко очолив «Українську республіканську партію».

Після путчу в Москві 23 серпня 1990 року Лук’яненко пропонує проголосити самостійність України і одразу ж пише проект Акту незалежності в своєму блокноті. Так на світ з’явився найважливіший документ нашої держави.

Левко Лук’яненко балотувався на посаду першого Президента України, але набрав лише 4,49%.

Останні роки свого життя веде активне суспільне й політичне життя, пише біографічні книги про роки ув’язнення.

Помер «батько української незалежності» 7 липня 2018 року в Києві.

Коментарі

Кількість коментарів: 2
Оксана:
28.07.2016 17:00

Коментар до твору “Сповідь у камері смертників”:
Цілком правдиво, шановний пане Левку! Побільше б таких творів! Дуже б хотілося, щоб Ви, шановний пане Левку висловили свою думку щодо останніх подій в Україні, починаючи з подій Революції Гідності. Мені дуже сподобалося сказане вами: ” Україна — це країна туги і смутку, Україна — це країна, яка прагне свободи, але проте — її немає”. Вірю, що Україна наколи не вмре, що Україна –є, живе та буде жити! Українці, підкреслюю, справжні українці -патріоти, а такими є і Ви, шановний пане Левку, ніколи не дадуть її знищити!

Думанський Валерій Володимирович:
14.11.2015 18:48

Коментар до твору “Про десять літ минулих”:
Я повністю розділяю думки автора, на жаль мало матеріала про перехід до кланової олігархічної структури через бандитський рекет, який кришували силові структури влади. А в подальшому ця влада не очікувала і поступилась бандитському клану.

Залишити коментар