Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року у с.Кути на Львівщині. Навчався у Івано-Франківському педінституті, закінчив аспірантуру. Паралельно із літературною діяльністю, викладає у Прикарпатському університеті ім.Василя Стефаника.
Починав, як поет, у літ.гурті “Нова дегенерація”. Українські літературознавці вважають, що це угруповання зробило справжній вибух в українській літературі початку незалежності. Гуртківці друкувались спільно: видали збірки “На вістрі двох правд”, “Апологетика на світанку”, “Завжди і ніколи”.
В середині 90-х Процюк переходить із поезії на прозу та есеїстику: видає збірку “Лицарі стилосу й кав’ярень”, повісті “Шибениця для ніжності”, романи “Інфекція” і “Тотем” та інші твори.
Помітне явище в українській літературі для підлітків – трилогія Процюка “Марійка і Костик”, що вийшла у видавництві “Грані-Т”. У своєму жанрі – книги для підлітків про перше кохання – ця трилогія вважається чи не найпомітнішою в нашому письменстві. Це ж видавництво випустило серію “Життя видатних дітей”, у якій Процюк відзначився книгою про Винниченка, Стефаника, Тесленка, Юнга та Ніку Турбіну.
Степан Процюк є членом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. У 2015 році отримав відзнаку “Золотий письменник України”.