Стефаник Василь Семенович – український письменник-новеліст, політичний та громадський діяч.
Був народжений 14 травня 1871 року в с. Русів, що розташоване на Франківщині. Його батько – заможний селянин, завжди підтримував прагнення сина отримати найкращу освіто, тому всіляко сприяв цьому. З 1878 року хлопець навчався у сільській початковій школі, а пізніше – у польській гімназії. В цей час веде активне громадське життя: стає учасником таємного гурту письменників «Покутська трійця». В 1892 році відїжджає до Кракова, де був зарахований до медичного факультету Ягеллонського університету. Одразу після повернення до рідної Галичини, В. Стефаник стає ватажком політичної боротьби: виступає на мітингах селян з осудом суцільних репресій, викриває антисуспільний характер влади, за що, зрештою, стає в’язнем. Не залишився літератор осторонь визвольного руху на теренах України: у складі делегації урядовців ЗУНР був наділений пововаженнями під час підписанні Акту Злуки 1919 р. Пішов з життя 7 грудня 1936 р.
Літературний доробок митця налічує близько 70 творів, серед яких «Дід Гриць», «Камінний хрест», « У корчмі», «Суд» тощо. Він став своєрідним новатором у вітчизняній літературі: започаткував експресіонізм, що передбачає зображення внутрішніх переживань героїв через зовнішні деталі.