Василь Якович Штанько, який друкував свої твори й переклади під псевдонімом Василь Вражливий, народився 1903-го року в багатодітній селянській родині. Після закінчення сільської школи навчався у Полтавській гімназії. За порадою батьків вступив до школи агрономів, але ще з юнацтва його вабила література, й він не зміг протистояти цьому бажанню.

Друкуватися почав 1923-го. Товаришував з Є. Плужником та Г. Єпікою, разом з ними 1934-го був арештований за обвинуваченням в участі у контрреволюційній організації. 27-28.03.1935 разом з 16-ма боротьбистами засуджений до 10 років таборів. Відбував заслання на Соловках, але постановою трійки НКВС розстріляний 8 грудня 1937. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Прозові твори Василя Вражливого позбавлені романтики й ефектів. Він відтворював тіньову, непомітну, часом страшну й драматичну дійсність, не виказуючи при цьому власного ставлення до подій та персонажів. Тільки об’єктивність і факти. Перші дві збірки були присвячені рокам голодомору, коли чорна біда на селі спричиняла страшні події, злочини, вбивства.

Цікаві оповідання про події часів НЕПу, гостроактуальні проблеми виховання бездоглядних дітей. Домінуючим мотивом багатьох його творів стало людське милосердя та часом невмотивована жорстокість.

Чи не найкращою у творчості письменника визнана повість «Батько», що вийшла друком 1929 року.

Подорож до Казахстану на початку 30-х років спричинила появу нарисів про Каспій та повістей про соціалістичне будівництво та боротьбу за нафту у Каспійському морі, які посіли місце серед інших «виробничих романів» того часу, написаних В. Катаєвим, О. Досвітнім та іншими відомими письменниками.

Твори

  • Батько

    повість
  • Дівчина

    оповідання
  • Життя білого будинку

    оповідання
  • Земля

    збірка, оповідання
  • Лист до друга

    повість
  • Молодість

    оповідання
  • Палата без числа

    оповідання

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар