Вишня Остап

Павло Губенко, більш відомий для читачів, як Остап Вишня(13 листопада 1889, хутір Чечва, Сумщина — 28 вересня 1956, Київ) – один з новаторів в українській літературі, майстер новел і сатиричної прози.

Після закінчення початкової школи, молодий хлопець вступив до Київської військово-фельдшерської школи, що дозволило йому працювати армійським фельдшером, а згодом – в хірургічному відділенні в лікарні на залізниці. Однак, не медицина приваблювала талановитого юнака, а літературна діяльність. Тому він наважується змінити професію та йде здобувати нову освіту до Київського університету, який так і не вдалося закінчити у зв’язку із мобілізацією до лав армії УНР. Цілих 3 роки П. Губенко проведе у полоні окупаційної радянської влади.

Творчість П. Губенка почалась із публікації фейлетона «Демократичні реформи Денікіна», а далі – ціла низка гуморесок та оповідань.

У 1933 році Остап Вишня був репресований за обвинуваченням у тероризмі і контрреволюційній діяльності. Так, відомий літератор, потрапляє у табори ГУЛАГу, де проводить довгі 10 років, і лише щасливий випадок рятує його від розстрілу.

В післявоєнні роки Остап Вишня друкує оповідання (зокрема, «Зенітка»), працює у редакції журналу «Перець».

Лише у 1955 році його буде реабілітовано судом, а вже через рік – він піде з життя.