Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині усього тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця…

Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність стоять пліч-о-пліч – настільки близько, що стають невіддільними…

Коментарі

Кількість коментарів: 5
Олександра:
24.07.2016 08:11

З першої сторінки гвалтування дитини і пошлість… Сумно… Зараз цього і у новинах і в кіно надивишся, а тепер і українські письменники про це пишуть, наче нема більш про що писати. Сумно.

Олеся:
23.04.2016 00:37

Хороша книга! Читається просто та швидко.

Марічка:
14.11.2015 11:05

Надзвичайна річ. Вимучила серце і виплакала очі, але воно того варте. Не могла відірватися з першого рядка, усю ніч читала.

Гість:
03.05.2015 22:22

Друга книга цього автора, яку я прочитала. Книга важка… З серії що змінюють сприйняття світу. Кому цікаво – перша було “На запах м яса”. Книги настільки неоднозначні що “сподобалось” “не сподобалось” не ті слова. Читати однозначно варто.

Гість:
03.05.2015 03:15

Моя улюблена українська письменниця! Село не люди-шедевр, саме та книга, після якої хочеться вимитись. Важка, залишає тугу на душі, від неї хочеться ридати і саме цим вона прекрасна. Вивертає душу, змушує мислити…

Залишити коментар