Український поет, перекладач, публіцист і колумніст Андрій Володимирович Бондар народився у Кам’янці-Подільському 14 серпня 1974 року. Закінчив філологічний факультет місцевого педінституту та Києво-Могилянську академію. Був головним редактором АУП «Література плюс».
Як поет дебютував 1998-го, цього ж року вийшла перша віршована збірка. Його поезії визнані не лише в Україні, але й перекладалися багатьма мовами. Знайомі з творчістю Бондаря в один голос запевняють, що його неможливо з кимось переплутати, бо він має свій особистий, незвичайний стиль. Тут є щось від постмодернізму й верлібру, що демонструє автора як великого експериментатора, який не має гальм та не визнає жодних правил, проте має тонке почуття гумору. Найвидатніша поетична збірка зветься «Примітивні форми власності» (2004). Саме після неї він став культовим поетом сьогодення. Тут кожен може впізнати себе в будь-якому персонажі або, навпаки, стати персонажем будь-якого з віршів.
Андрій Бондар пише також і прозу: 2014-го побачила світ книга оповідань «Тринадцять різдвяних історій», є в нього багато коротких цікавих самобутніх оповідань, новел, які друкуються у періодичних виданнях. Мала проза приваблює перш за все різноманіттям незвичайних тем. Тут есеї й побутові історії, серйозні роздуми про український пацифізм та спостереження за тваринами й комахами. І все це викладено лаконічно й водночас ємко, що дає можливість переживати з письменником усі події тут і тепер.
Також слід відзначити його плідну перекладацьку діяльність.
