Дереш Любко (або Любомир Андрійович Дереш) – письменник, телеведучий, яскравий представник сучасної української культури.

Народився 10 серпня 1984 р. на Львівщині. За професією Л. Дереш – економіст, має вищу фахову освіту. Однак, знайшов себе саме у творчій діяльності. Популярність прийшла до нього ще у вісімнадцятирічному віці, коли до рук українського читача потрапив його дебютний роман під назвою «Культ». Деякий час працював редактором російськомовного журналу «Кофе с молоком».

Основною темою його творів є опис життя сучасної молоді. Описуючи буденні історії звичайних школярів та підлітків, їх пристрасть до згубних звичок (вживання алкоголю, наркотиків та галюциногенів) , Л. Дереш намагається найбільше наблизитися до реальності, тож не соромлячись використовує сленг та слова, що знаходяться поза цензурою.

Твори Л. Дереша були перекладені на десятки іноземних мов ( зокрема, англійська, сербська, німецька, французька тощо). Найбільш відомими серед них є: «Голова Якова», «Трохи пітьми», «Миротворець», «Архе» і т. ін.

Твори

  • Архе: Монолог, який усе ще триває

    сучасна література, уривок
  • Культ

    сучасна література, уривок
    3
  • Поклоніння ящірці: Як нищити ангелів

    сучасна література, уривок

Новини, пов'язані з автором

Події за тиждень 28.10.2019 – 03.11.2019

03.11.2019
Зображення для новини Події за тиждень 28.10.2019 – 03.11.2019
У Львові премію Міста Літератури ЮНЕСКО отримав перекладач, письменник Андрій Содомора. Переможцю вручили статуетку та сертифікат на 150 тис. грн. ВВС News Україна оголосила конкурс читацьких ...
  • #Андрусяк Іван
  • #Андрухович Софія
  • #Арєнєв Володимир
  • #Бабкіна Катерина
  • #Дереш Любко
  • #Дерманський Олександр
  • #Содомора Андрій
  • #Ткачук Галина

Коментарі

Кількість коментарів: 4
Михайло Рой:
06.09.2016 15:13

Коментар до твору “Намір!”:
Останнім часом потягнуло на все українське, як було після подорожі в Петербург – на все російське. Врешті, я з Західної України, тож час од часу мій мозок потребує вливання в себе якоїсь української культурної інформації (музики, книжок чи навіть банальних телепередач). Шукаючи щось цікаве серед сучасних українських письменників (з якими знайомий, щоправда, вельми мало) врешті надибав те, що мені справді до смаку. А до смаку мені, продовжуючи розгортати далі цю логічну лінію, виявилася творчість Любка Дереша. Цей письменник увібрав у собі все те, що мені так часом хочеться почитати. Його книжки невеликі, сюжет в них розгортається досить динамічно, напруженно. Герої його книг – то або якісь тинейджери, або студенти, коротше, можна сказати, молоді люди. Сам він із Західної України, нині мешкає у Львові, часто описує життя провінційних галицьких містечок, проте описує його, як на мене, досить круто. Тут і секс, і драгс, і рок-н-ролл, і вбивства, і містика, і тихе глузування над совковістю галицького націоналізму (що, як не крути, вчувається, коли деякий! час живеш, наприклад, у Тернополі), і просто герої, чиї думки співзвучні моїм. Серед наведених мною книг можна знайти чимало нецензурної лексики, хоча він з тим все ж не перебирає міри, чимало діалектизмів, чимало врешті й надуманого, певного юначого максималізму, але у той же час тут є й певна філософія, певна нешаблонність, певна оригінальна думка, що я завжди любив у літературі. Тому книжки багатьом можуть прийтися до смаку. Мені прийшлися, автор справляє враження. Роман “Намір!” розповідає про хлопця з дивовижною пам’яттю з провінційного прикарпатського селища Мідні Буки. Хлопець цей проходить через різноманітні життєві ситуації та врешті розуміє, що може дійти якоїсь істини. Це не буддистського сенсу роман-притча, а прямо-таки часом напружений трилер, такий собі гімн індивідуальності, що я завжди поціновував, якщо воно зображено вміло. Роман “Поклоніння ящірці” менш філософськи навантежений. Тут оповідається про юнаків з тих же Мідних Буків, які протистоять місцевим бандюганам. Паралельно вводяться певні містичні нотки. Читаючи це, розумієш, що твори з подібним сюжетом вже можна було десь побачити, але все ж читати мені було дуже цікаво, хоча й, повторюсь, що це вже не надто філософська, як “Намір!” повість, але час за нею спливає швидко і шкоди про те не залишає, що все ж важливо. Тож приємного читання тим, хто зацікавився Любомиром Дерешом аж настільки, щоб щось з нього почитати (воно того варте! – ще раз кину цей клич), і сподіваюся, що моя рецензія комусь прийдеться до смаку)

Ліля:
30.09.2015 11:33

Коментар до твору “Остання любов Асури Махараджа”:
Мені дуже імпонують вдумливість і філософські погляди Автора. “Остання любов…” це глибокі переживання Людини, яка відчуває складність життя і свою відповідальність за все, що відбувається у власному житті й не тільки. Книга була написана і видана ще до подій Майдану, але сатира і критика влади як такої, потреба змін і боротьби — ВЖЕ там були відображені. Це КЛАС! Дорослість мислення і рефлексій, що значно переросла вікову категорію Любка (як особисту, так і читацьку) захоплює. Читаю роман “Остання любов Асура Махараджа”! вдруге і не перестаю чудуватися і насолоджуватись. Чого й бажаю іншим читачам. А для Автора — ДЯКУЮ!

Таня:
20.08.2015 13:40

Я ще дивуюсь трохи, читаючи матюки в книжках… проте Дереш гарно пише, по новому. Раджу прочитати!

Гість:
04.05.2015 18:38

Коментар до твору “Голова Якова”:
Книга Любка Дереша з якої почав знайомство з творчістю автора. І не пошкодував, одразу сподобалась. Теми відверті і близькі, зміст унікальний для української літератури. Мова проста, але приємна. Тепер один з улюблених українських письменників (серед Валерія Шевчука, Майка Йогансена, Жадана). Правда, ранні книги не зачепили, а “Культ” навіть не пробую читати.

Залишити коментар