Куліш Пантелеймон Олександрович – український поет і прозаїк, знавець фольклору та етнографії, перекладач, редактор та видавець.
Народився 26 липня 1819 року м. Вороніж на території сучасної Сумщини. Вивчившись у школі, хлопець мріяв отримати освіту у столичному університеті, тож вирушив до Києва та відвідував лекції у якості слухача. Однак стати повноправним студентом йому так і не вдалося, оскільки він не мав на руках жодних документів, які б засвідчували його шляхетне дворянське походження. На початку 40-х років П. Куліш влаштовується викладачем до Луцького дворянського училища, а згодом – працює у м. Києві, Рівному, а також Російській імперії та Польщі. За підозрою у членстві у Кирило-Мефодіївському товаристві його було відправлено у заслання до м. Тули. Після повернення – повертається до Петербургу, працює у редакційних колегіях місцевих видань. Останні ж роки життя літератор вирішив провести у с. Мотронівка на Чернігівщині, де 14 лютого 1897 р. пішов з життя.
Із літературної спадщини літератора найбільшої слави здобув роман «Чорна рада». Основною особливістю творів П. Куліша був спосіб їх написання – т.зв. «кулішівка». Під нею розуміють фонетичну абетку української мови, в якій відсутні літери ѣ та ы. Саме «кулішівка» була взята за основу сучасної фонетики.