Події роману розгортаються у різних часових просторах, між таємницею дару митця і гординею й помстою. Тут психологічні стосунки між героями гостріші за будь-який детектив. З якою метою, як і кількасот років тому, в маленькому містечку на Волині хтось убиває собак, наводячи жах на мешканців? Навіщо талановита художниця Люба Смажук раптово прагне зустрітися зі шкільним учителем малювання в місті свого дитинства? Чому всі химерні події обертаються навколо неї та графині Венцеслави, яка погордливо позирає з єдиного вцілілого свого портрета? Лише картини берегтимуть таємницю – до останньої сторінки…

Коментарі

Кількість коментарів: 1
Наталя:
30.10.2016 20:55

Ставлю 4+ за цей твір не тому, що не сподобався а тому, що хотіла прочитати українською, якійсь гарний роман, а не драматичний детектив з манерами поведінки 90 років… В цілому стиль написаного мені сподобався. З перших рядків починається інтрига, яка тебе чіпляє, і з кожною сторінкою все зростає і зростає. Ти, разом з автором, намагаєшся зрозуміти, здогадатися хто це зробив, з яким замислом. З появою нового персонажу починаєш приміряти на нього костюм підозр… Читається легко, на одному подиху, як кажуть. Не нудний а доволі активний стиль. Здивувало, що одну і туж ситуацію розповідають різні персонажі книги. Ще, дуже, сподобалося як автор описує почуття, думки, уяви. Зі стилю написаного розумієш зразу, що писав чоловік, тому як жінка мислить зовсім по іншому, тому й жіночі персонажі описані з чоловічим мисленням. В дійсності я не знала хто автор і саме тому мене здивувала ця особливість стилю. Думаю, що жінкам може бути корисно знати як мислять чоловіки 😀

Залишити коментар