Тичина Павло Григорович (23 січня 1891 р. — 16 вересня 1967 р.) – відомий український поет, публіцист, громадський діяч.

Родом літератор із родини вчителя, що проживала у с. Піски поблизу Чернігова. Початкову освіту хлопець отримав у земській школі. Через гострий брак коштів для його подальшого навчання, батьки віддали юнака до архієрейського хору при монастирі. У 1907 р. П. Тичина стає випускником училища, а незабаром – й духовної семінарії у Чернігові. На деякий час оселяється в Харкові, де разом із письменниками-початківцями бере участь у антирадянських заборонених гуртах «Гурт» та «ВАПЛІТЕ», намагаючись усіляко протистояти тиску з боку влади. Однак, не витримавши, йде на співпрацю із правлячою партією та пише вірші на її замовлення, вихваляючи «сталінізм». Не змінив він творчих настроїв і в часи т. зв. «хрущовської відлиги»: оминаючи культурне відродження в літературі та засуджуючи «шістдесятників», письменник був вщент розкритикований своїми колегами та отримав клеймо «автора анахронізмів». Помер у Киеві в 76-річному віці.

Початок творчої діяльності поета датується 1906 роком, коли П. Тичина написав вірш «Синє небо закрилося…». Пізніше, він спробує себе у прозі, опублікувавши оповідання «Спокуса» та «На ріках вавилонських». Крім того, як поет, він мав свій власний стиль, якому дав назву «кларнетизм» (вірші забарвлені такими мовними засобами, як алітерація, метафора, асонанс).

Твори

  • Арфами, арфами…

    вірші, збірка, поезія, уривок
  • Вітер з України

    збірка, поезія, уривок
  • Гаї шумлять

    вірші, збірка, поезія, уривок
  • Замість сонетів і октав

    збірка, поезія, уривок
  • Плуг

    збірка, поезія, уривок
  • Сонячні кларнети

    збірка, поезія, уривок

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар