ТАЄМНА ВОДИЧКА

Ранкове сонечко розбризкало містом веселі промінчики. Один невгамовний опинився в дитячій кімнаті. Кого ж він побачив? У ліжечку, наче маленьке ведмежатко, спав хлопчик і усміхався. Мабуть, дивився гарний кольоровий сон. Раптом він солодко позіхнув, потер оченята і прокинувся. – Мамо, тато! – покликав голосно. До кімнати увійшли батьки. – Мені таке наснилося! – хлопчик миттєво скинув ковдру і сів на ліжку. – Наче я патрулюю вулиці на справжньому джипі! Навкруги багато машин, я уважно слідкую за дорогою. Було так класно! Навіть переслідував злочинця! Мама сіла поруч і поцілувала сина, а тато, щось ховаючи за спиною, таємниче мовив : – Віталіку, пам’ятаєш, я обіцяв винайти для тебе дещо незвичайне? – Нарешті я дочекався! – сплеснув у долоньки хлопчик. – Говори швидше, що це? – Гарантую, подарунок тобі сподобається, – сказала мама. У руках тато тримав невеличку старанно відполіровану залізну коробочку з гарними візерунками. – Скринька зі скарбами? – розсміявся Віталік, підбіг до нього і заглянув усередину. Побачив три колбочки у формі конусів: зелену, синю і білу. Вони були міцно закриті пробками. – Там водичка, але особлива, – сказав тато. – І що в ній такого особливого? – поцікавився син, розглядаючи незвичайний подарунок. – Візьми будь-яку іграшку, от тоді і побачиш…