Це сповідальний вірш жінки, яка переживає внутрішній злам після любовної прив’язаності. Через образ листів, щоденників, згорілих обіцянок і бокалів вина авторка передає цикл болю, очікування, віри у “знаки”, і — зрештою — розчарування. У творі поєднується щирість і самоіронія, духовні пошуки і жіноча емоційність. Це історія про незакрите “чому?”, яке залишилося в нотатках… навіть коли зовні здається — все давно завершено. Стиль — верлібр, з елементами психологічної прози.

Коментарі

Коментарі відсутні...

Залишити коментар