Додати до Лібрук

Іватович Костянтин Валерійович (Rayan Riener)

Іватович Костянтин народився у Нікополі в 1994 році. В 7 років почав писати перші вірші. У 2001 році прийшов у 1-й клас Середньоосвітньої Школи Нікополя №3. У 2005 році переїхав до Москви і перейшов до 5 класу Школи №1970. Після року життя у Москві, повернувся і знов відновив навчання у рідній школі. В той час, в 10-11 років почав писати перші розповіді. Першу книгу "Перша плаНета" написав у 14 років. Однак, у 2010 році кинув навчання у цій школі через дискримінацію і перейшов у Нікопольську Середньоосвітню Школу №24. В 2012 році закінчив 11-й клас Нікопо!
льської Середньоосвітної школи №24 і пішов в 42-й Професійно-технічний ліцей Нікополя, на фах кравець. Після року навчання, був вимушений кинути навчання через дискримінацію. У 2013 році завершив книгу "На Марс". А за роки творчості накопичилося вже більше 100 віршів та кілька десятків розповідей.

Наприкінці 2012 року починає займатися громадською діяльністю, пов'язаною з популяризацією та захистом української мови та культури. На той момент, вже рік розмовляв українською. Починаються перші зустрічі Українського Розмовного Клубу Нікополя, які автор намагається робити регулярними та різноманітними. Зустрічі зимою відбувалися у Центральній Дитячій Бібліотеці, а перша зустріч - у кафе. Багато інших зустрічей відбулося весною та влітку на природі. Клуб не був особливо популярним, і через переїзди, майже припинив існування після 201!
3 року. Хоча кілька зустрічей все ж відбулося впродовж року. Взимку 2013, з 26 до 30 листопада був на ЄвроМайдані у Києві. Перед цим, був одним з організаторів місцевого Майдану і активістом аж до весни 2014 року. В той час був співзасновником каналу "Громадське Нікополь". У 2014 році також було влаштовано декілька зустрічей УРК(Н).

Твори

  • Самукоморі

    2014 р.
    альтернативна історія, оповідання, психологія
    Cамукоморі - це історія про одинака, важко травмованого життям, суспільством. Хлопець, якому вже 26 років, живе у старому будинку і нікуди не виходить. Іноді, він визирає на зовні через шпарину над старими дверима. Комунальні послуги він сплачує за рахунок державної допомоги для безробітних. Оскільки має Інтернет, може оплачувати усі послуги онлайн, в тому числі і за самий інтернет. Його життя замкнене будинком. Чому? Він живе у маленькому містечку на Січеславщині. З нього усі знущалися, починаючи зі школи, а коли він пішов навчатисÑ!
    до ліцею - усе стало просто нестерпно. Він не мав грошей, щоб поїхати у велике місто, і не мав виходу і вибору де навчатися. У стінах ліцею усі з нього знущалися, вчителі не допомагали. Одного разу, коли він йшов містом, на нього напади хлопці з ліцею. Били його головою об балкон, він отримав струс мозку і купу травм і переломів. З того дня, він намагався не виходити на вулиці. Потім, померла його мати, коли йому було 22 роки, і з того дня він не виходив на вулицю...

Коментарі. Рецензії. Відгуки