Додати до Лібрук

Слюсаренко Юрій Тимофійович

Народився в Кіровограді (Україна); закінчив магістратуру
Київської Євангельської Теологічної семінарії, а також магістратуру інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка зі спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література».

Твори

  • СПОЧАТКУ НЕБО, ПОТІМ МАЙДАН

    2017 р.
    роман
    Автор роману — очевидець подій в центрі Столиці, що сталися з кінця листопада 2013 по березень 2014 року. У тому числі трагічних, коли пролилася кров невинних людей. Отож несподівані зміни в житті головних героїв, що сприяли переоцінюванню їхніх цінностей, не є вигадка літератора, який прагне розважити читачів або допомогти їм змарнувати час в громадському транспорті.

    Після того як у 312 році християнство в Римській імперії стало державною релігією, виник культ того чи іншого апостола в тих містах, де вони найбільш потрудилися. Лідери певних країн стали принижувати один одного, твердячи, що засновники їхньої церкви на небі праворуч від Ісуса, отож молитви до них дають найкращий результат.
    Коли скінчилася Друга світова, збагнули, що в третій - переможця годі шукати, усі загинуть! То тут то там виникають локальні конфлікти, але можна сміливо заявити: починаючи з IV століття від Різдва Христового, фізичні ві̀йни, коли вмирають грішний і праведний, злий і добрий, були і є наслідком протиборства духовного!
    Ворожнеча між представниками різних християнських деномінацій, відсутність елементарної поваги до законів, звичаїв, традицій сусідніх країн невідворотно спричиняє бажання стати вищим не тільки за певні народи або релігійні громади. Надходить день, коли з’являється людина, котра прагне стати подібною до Господа Бога. Кінець такого пройдисвіта відомий:
    «Ски́нений ти до шео́лу, до найгли́бшої ями! Ті, що на тебе будуть дивитися, пригляда́тимуться будуть до тебе, зве́рнуть увагу на тебе:
    «Чи це той чоловік, що змушував землю тремтіти, що знево́лював царства труси́тися, що він оберта́в світ у пустиню, що міста руйнував, що бранців не пускав він додо́му?»»
    Основне питання, що порушує автор у творі, чи не настав час Божому Задуму справдитися?

  • ВНАЧАЛЕ НЕБО, ПОТОМ МАЙДАН

    2017 р.
    роман
    Автор романа - очевидец событий в центре Киева, происшедшие с конца ноября 2013 по март 2014 года. В том числе трагических, когда пролилась кровь невинных людей. Поэтому неожиданные изменения в жизни главных героев, что способствовало переоценке их ценностей, не выдумка литератора, который стремится развлечь читателей или помочь им «убить» время в общественном транспорте.


    После того как в 312 году христианство в Римской империи стало государственной религией, возник культ того или иного апостола в тех городах, где они более всего потрудились. Лидеры некоторых стран стали унижать друг друга, утверждая, что основатели их церкви на небе справа от Иисуса, поэтому молитвы к ним дают наилучший результат.
    Когда окончилась Вторая мировая, поняли, что в третьей - победителя не будет, все погибнут! То здесь, то там возникают локальные конфликты, но можно смело заявить: начиная с IV века от Рождества Христового, физические войны, когда умирают грешный и праведный, злой и добрый, были и есть следствием противостояния духовного!
    Вражда между представителями различных христианских деноминаций, отсутствие элементарного уважения к законам, обычаям, традициям соседних стран неотвратимо порождают желание стать выше не только определенных народов или религиозной общины. Приходит день, когда появляется человек, жаждущий стать подобным Господу Богу. Конец такого проходимца известен:
    «Ты низвержен в ад, в глубины преисподней. Видящие тебя будут всматриваться в тебя, размышлять о тебе: «Тот ли это человек, который колебал землю, потрясал царства, вселенную делал пустынею и разрушал города ее, пленников своих не отпускал домой?»»
    Основной вопрос, что затрагивает автор в произведении, не время ли Божьему Замыслу исполниться?

  • ЧЕСНА ГРА НЕ ПОТРЕБУЄ ПРАВИЛ

    2015 р.
    повість
    Головний герой повісті, у минулому аматор театру й любитель напоїв, не реалізувавши себе в житті світському, за допомогою впливового чиновника зробив блискучу кар`єру в організації церковній. Однак, зрештою осягнув, що Господь «осміяний бути не може; бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!..»

  • ДОБРА НОВИНА̀. ОСТАННІ ДНІ

    2016 р.
    історичний роман

    Основу повісті «ДОБРА НОВИНА̀. ОСТАННІ ДНІ» становлять каноні́чні Євангелія, однак перед вами не наукове тлумачення біблійних оповідань, а спроба відновити сучасною українською мовою перебіг історичних подій, котрі сталися в Ізраїлевому Кра̀ї майже 2000 років тому.
    «Ісус – багатоженець», «Марія Магдалина народила від Нього дочку й сина», «До 30 років Свого життя Він мандрував, щоб опанувати техніку магії», «Юда Іскаріо̀тський – заручник долі, адже зрадив Учителя за Його наказом», - такі нісені̀тниці в XXI столітті можна прочитати й почути бу̀дь-де. Отож найголовніша мета цього твору – спростити ці фальшиві твердження, котрі стають предметом нездоро̀вого обговорення не лише в сві̀тських ко̀лах.
    «Останніми днями настануть тяжкі̀ часѝ. Будуть бо люди самолюбні, грошолю̀бні, зарозумі̀лі, го̀рді, богознева̀жники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбо̀вні, запѐклі, осу̀дливі, нестримані, жорстокі, нена̀висники добра…» - передбачив у 64 році після Різдва Христового Апостол Павло. Тому автор прагне передати те, що говорить нам Господь Ісус сьогодні (ці тексти виділені жирним шрифтом).
    Всесвітньо відома новела Василя Стефаника «Новина̀» розповідає про жахливу подію: батько втопив доньку. Наприкінці XIX століття це й справді стало небува̀лою новино̀ю. Повість «ДОБРА НОВИНА̀. ОСТАННІ ДНІ» проголошує уті̀шливу зві̀стку: ще лишається час визнати Ісуса Христа своїм Спасителем, аби не лякатися «тих, хто тіло вбиває, душі̀ ж убити не може…»
    НЕ ЛИШЕ ВИЗНАТИ, А Й ОЧИСТИТИ СВОЄ СЕРЦЕ, ЩОБ У НОВОМУ ЄРУСАЛИМІ ПОБАЧИТИ БОГА!

  • ДОБРАЯ НОВОСТЬ. ПОСЛЕДНИЕ ДНИ

    2016 р.
    исторический роман
    ПРЕДИСЛОВИЕ АВТОРА

    Основу повести «ДОБРАЯ НОВОСТЬ. ПОСЛЕДНИЕ ДНИ» составляют канонические Евангелия, однако перед вами не научное толкование библейских рассказов, а попытка восстановить на современном русском языке ход исторических событий, которые произошли в Израильском Крае почти 2000 лет назад.
    «Иисус – многоженец», «Мария Магдалина родила от Него дочь и сына», «До 30 лет Своей жизни Он путешествовал, чтобы освоить технику магии», «Иуда Искариот – заложник судьбы, ведь предал Учителя по Его приказу», - такие ереси в XXI веке можно прочитать и услышать где угодно. Главная цель произведения – опровергнуть эти ложные утверждения, которые становятся предметом нездорового обсуждения не только в светских кругах.
    «Знай же, что в последние дни наступят времена тяжкие. Ибо люди будут самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны, злоречивы, родителям непокорны, неблагодарны, нечестивы, недружелюбны, непримирительны, клеветники, невоздержны, жестоки, не любящие добра...» - предусмотрел в 64 году после Рождества Христова Апостол Павел. Поэтому автор стремится передать то, что говорит нам Господь Иисус сегодня (эти тексты выделены жирным шрифтом).
    Всемирно известная новелла Василия Стефаника «Новость» рассказывает об ужасном событии: отец утопил дочь. В конце XIX века это действительно стало неслыханной новостью. Повесть «ДОБРАЯ НОВОСТЬ. ПОСЛЕДНИЕ ДНИ» провозглашает утешительное известие: еще остается время признать Иисуса Христа своим Спасителем, чтобы не бояться «убивающих тело, души же не могущих убить...»
    НЕ ТОЛЬКО ПРИЗНАТЬ, НО И ОЧИСТИТЬ СВОЁ СЕРДЦЕ, ЧТОБЫ В НОВОМ ИЕРУСАЛИМЕ УВИДЕТЬ ГОСПОДА БОГА!

  • І НЕ ДУМАЛИ, ЩО НАСТАНЕ КІНЕЦЬ

    2013 р.
    повість
    У XXI столітті багато людей, як ніколи, стривожені песимістичними прогнозами, пов'язаними з наближенням «кінця світу», а книги, фільми й телепередачі на цю тему стають найбільш популярними. Професійні вчені та просто аматори, серед яких є й представники різних релігійних течій, намагаються встановити дату всесвітньої катастрофи; навіть християни залучені в міркування про майбутню загибель цивілізації.
    Готуються саме до глобальних природних лих, але не до повернення Господа нашого Ісуса Христа. З піднесенням шукають озна̀ки, а у ві̀рші з Біблії вкладають той сенс, який відповідає їх особистим тлумаченням. Інші стурбовані тільки тим, щоб встигнути отримати від життя всілякі задоволення, або вчать про «золотий вік», коли Церква буде керувати світом, тому швидкого пришестя Христа, на їхню думку, очікувати не варто (постміленіалісти).
    Дія повісті «І НЕ ДУМАЛИ, ЩО НАСТАНЕ КІНЕЦЬ» відбувається в наші дні; головний герой, після, на перший погляд, дивних пригод, ставши християнином, зіштовхується з проблемами, що існують у сучасній Церкві. Проте доходить висновку, що лише блаженне очікування пришестя Ісуса, пристрасне бажання бути покликаним на весільну вечерю Агнця та жити в місті, яке «не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила…» , дає свободу та радість ще в цьому житті. Ніякі прийдешні лѝха, випробування й гоніння не здатні засмутити того, хто цілком покладає свою надію на Бога, а не на людину.

  • СТРАХ І ЛЮБОВ (тим, хто любить Бога)

    2018 р.
    лист
    Освідчення в коханні - не тільки приємні слова; крім усього, - це зобов'язання: ти вже турбуєшся про того, кого полюбив, інакше просто не зможеш...

  • СТРАХ И ЛЮБОВЬ (тем, кто любит Бога)

    2018 р.
    письмо
    Признание в любви - не только приятные слова; кроме всего, - это обязательство: ты беспокоишься о том, кого полюбил, иначе просто не сможешь...

  • СЛАВЫ МОЕЙ НЕ ДАМ ИНОМУ

    2019 р.
    роман
    Примерно в 170 году после Рождества Христова со стороны Дуная в Римскую империю вторглись немецкие варварские племена, а персы с востока. По мнению императора Аврелия, нарушения мира и спокойствия, продолжавшиеся много лет, случилось по той причине, что римляне в последнее время слишком либерально относились к христианам. Это привело к тому, что на них рассердились языческие боги. Верующие претерпели страдания, жестокие пытки, однако почти никто из них не отрекся Христа. Более того, мужество и готовность пострадать за свои убеждения приклоняли на их сторону еще большее число язычников.
    В 303 году Галерий, которого Диоклетиан назначил своим помощником, уговорил императора выдать 4 указа, третий из которых заставлял христиан приносить жертвы римским богам. Отказавшихся его выполнять, пытали огнем, а затем убивали.
    Однако в XXI столетии большинство называющих себя христианами, на работе, в учебном заведении или в каком-либо другом месте предпочитают не свидетельствовать о вере в Иисуса Христа. Не возражают своим родственникам, когда в поминальную неделю их зовут на кладбище, чтобы положить на могилы пищу мертвым. Или же идут с друзьями на речку и отмечают языческий праздник. При этом оправдывают себя словами апостола Павла:
    «Идол в мире ничто» , - забывая, что он также сказал:
    «Язычники, принося жертвы, приносят бесам, а не Богу. Но я не хочу, чтобы вы были в общении с бесами!» ...
    Главный герой произведения пастор Михаил после досадного случая обратился за помощью к нечестным людям, только бы не останавливать ремонт церковного здания. Казалось, поступил благоразумно, и многие наши современники поддержали бы его. Однако эта мудрость не та, что сходит свыше, но «земная, душевная, бесовская» .
    Понимал, за свое малодушие даст ответ перед Богом, ведь к руководителю церкви особые требования. Успокаивал себя тем, что Иисус вернется не сегодня и не завтра, поэтому, стремясь к святости, еще будет время наладить отношения с Господом.
    Тем не менее, осознал: часто приносил себя в жертву не Богу, а тем, кто предлагал ему легкие пути для решения внезапных проблем. Встреча с Христом, когда «каждый получит согласно тому, что в теле он делал, доброе или худое» , - может случиться в любую минуту!
    Основная мысль повести «СЛАВЫ МОЕЙ НЕ ДАМ ИНОМУ»: Иисус не имеет согласия с надменными политиками и малодушными священниками. Как только человек жаждет разделить всю славу с Творцом, в его гордом сердце возникает непреодолимое желание стать выше Него. Однако из книг пророков хорошо известно: ложных мессѝй и апостолов Господь делает позором и проклятием перед народами всей земли.
    «От всякого, кому дано много, много и потребуется. И кому много вверено, с того больше взыщут!» - это предостережение Иисуса следует принять к сведению каждому, кто стремится к неограниченной власти и ищет благосклонности людей...
    Слюсаренко Юрий закончил магистратуру Киевской Евангельской Теологической семинарии, а также магистратуру Киевского национального университета имени Тараса Шевченко по специальности «Литературное творчество, украинский язык и литература», что давало ему возможность общаться с известными творческими личностями и христианскими лидерами разных деноминаций. Таким образом, упомянутые проблемы автору хорошо знакомы и понятны.

  • ІНШОМУ СЛАВИ МОЄЇ НЕ ДАМ

    2019 р.
    роман
    Приблизно в 170 році після Різдва Христового з боку Дунаю в Римську імперію вдерлися німецькі варварські племена, а перси зі сходу. На думку імператора Аврелія, порушення миру та спокою, котрі тривали багато років, відбулося лише з тієї причини, що римляни останнім часом занадто ліберально ставилися до християн, отож на них розгнівались язичницькі боги. Віруючі зазнали знущань, жорстокі тортури, однак майже ніхто з них не відрікся Христа. Більш того, мужність і готовність постраждати за свої переконання прихиляли на їхній бік ще більше число колишніх язичників.
    У 303 році Галерій, якого Діоклетіан призначив своїм помічником, намовив імператора видати чотири укази, третій з яких примушував християн приносити жертви римським богам. Тих, що відмовилися його виконувати, катували вогнем, а потім вбивали.
    Проте в XXI столітті переважна більшість тих, котрі називають себе християнами, на роботі, в учбових закладах чи в будь-якому іншому місці воліють за краще не свідчити про віру в Ісуса Христа. Не заперечують своїм родичам, коли в поминальний тиждень їх кличуть на кладовище, аби покласти на могили їжу мертвим. Або ж ідуть з друзями до річки й святкують поганське свято. При цьому виправдовують себе словами апостола Павла:
    «Ідол у світі ніщо» , - забуваючи, що він так само сказав:
    «Язичники, приносячи жертви, приносять де́монам, а не Богові. Але я не хочу, щоб ви спільниками для де́монів стали!» …
    Головний герой твору пастор Михайло після прикрого випадку звернувся по допомогу до нечесних людей, аби не зупиняти ремонт церковного дому. Здавалося, чинив він розсудливо, і багато з наших сучасників підтримали б його. Однак була ця мудрість не та, що «зве́рху походить, але земна, тілесна й де́монська» .
    Відав, за свою малодушність дасть відповідь перед Богом, адже до керівника церкви особливі вимоги. Заспокоював себе тим, що Ісус вернеться не сьогодні й не завтра, тому, прагнучи святості, ще матиме час налагодити стосунки з Господом.
    Проте збагнув: часто-густо приносив себе в жертву не Богові, а тим, котрі пропонували легкі шляхи для вирішення негаданих проблем. Крім того, зустріч з Христом, коли «кожен прийме згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́» , відбутися може щомиті!
    Основна думка повісті «ІНШОМУ СЛАВИ МОЄЇ НЕ ДАМ»: в Ісуса немає зго̀ди з бундючними політиками та поблажливими служителями церкви. Як тільки людина прагне поділити всю славу з Господом, у її гордовитому серці виникає непереборне бажання стати вищим за Нього. Проте з книг пророків добре відомо: фальшивих месій та апостолів Бог робить прокляттям і ганьбою перед народами всієї землі.
    «Від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть» , - це Ісусове застереження слід узяти до відома кожному, хто прагне необмеженої влади й шукає прихильності в людей…
    Автор закінчив магістратуру Київської Євангельської Теологічної семінарії, а також магістратуру інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка зі спеціальності «Літературна творчість, українська мова і література», що давало йому змогу спілкуватися з відомими творчими особистостями та християнськими лідерами різних деномінацій. Через те згадані проблеми знайомі йому не з чуток.

  • ТВОРЧІСТЬ НЕЗРЯЧОГО ПОЕТА ВАСИЛЯ ЛЯЩУКА

    2015 р.
    публіцистика
    НЕЗРЯЧИЙ ПОЕТ ВАСИЛЬ ЛЯЩУК ПЕРЕКЛАВ НА УКРАЇНСЬКУ ВСІ 154 СОНЕТИ Вільяма Шекспіра!

  • Борис Пастернак. «Балада». Переклад Юрія Слюсаренка.

    2014 р.
    переклад
    Художній переклад "Баллады" Б. Пастернака на українську.

  • ОСІННІЙ ДЕНЬ (Райнер Марія Рільке). Переклад Юрія Слюсаренка.

    2014 р.
    переклад
    Див. 2Царів 20:1-11 ( у російському синодальному перекладі – 4Царів 20:1-11). Безперечно, саме цей біблійний сюжет використав автор, коли писав вірш, чого, на жаль, не помітили інші перекладачі.


    Хіба не час і літу відійти?..
    Покрий, мій Боже, сонячний годинник,
    Дай волю й вітрові зрости!

    Нехай же ягоди останні зріють,
    Залиш їм тільки два гарячі дні;
    Додай ще солоду в густім вині,
    Живим Твоїм теплом вони зміцніють.


    Безхатній дому вже не побудує,
    Відлюдний не покине самоти,
    Бо в ті часи заснути пошкодує;
    Читатиме, писатиме листи,
    Блукаючи за листям без мети…



Коментарі. Рецензії. Відгуки